Нашу розмову про книжки треба було скінчити. Вернула пані комісарева і — як усе — почалася бесіда про сензації дня, між иншим про баль, що відбудеться в них із нагоди іменин.
Пана комісара досі я не бачила в його домі; мабуть усе в бюрі, а може шукає де розради. Жаль мені пропащої людини, жаль і його доні; вона не тільки для нас пропаща; з такої жінки не може мати суспільність ні якої користи. Змінити тут щонебудь — пізно і через паню Авру змінити не можна.
Пані тратила час на виучення фраз як: Imaginez vous… Bien. Fidonc! від гувернантки — галичанки, котра мови французької сама не знала, доня на флірт, на лєктуру невідповідну для здоровля і молодости.
І як вона виглядала: худорлява, нерозвинена, анемічна. Волосся рідке, знищене, залізком перепалене, присипане пудром…
Шнурівка донищувала організм того молодого створіння, хоч вона мабуть і старша була від мене. Мама, здається, щоб самій молодою видаватися, зменшувала літа своїй Жолі.
