Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/55

Цю сторінку схвалено

Слова Канта якраз тепер я відчувала: Дві гарні речі в природі: небо розяснене зорями і почуття обовязку у серці людини…

Але добродійка полошить мій настрій:

— Через вас я стала свахою і буду мати непотрібні видатки. Згадайте, хто вам освідчився.

— Навіть не стараюся відгадати, ледви памятаю котрого.

— Ви такі скриті… а се давня любов: Гордієнко, цей ніби ваш противник, просив, щоб таки зараз говорити з вами, бо він завтра від'їздить на нову посаду.

— Повинен був від'їхати вже сьогодні, щоб завтра бути вже в школі, — кажу.

— Тиха вода — — тиха вода —, повторяє пан-отець. Гордієнко хвалився, що в першій хвилині умів вас оцінити та розуміти вас, що ви вмисне не бажали знайомства з маломіською інтелігенцією; це за низька сфера для літератки. Одначе він також поет і вважає себе гідним вашої руки.