Сторінка:Українці Кубані в 1792–1921 роках.pdf/31

На противагу такому підходу у працях інших кубанських учених – А. Авраменка, В. Чумаченка^[1], М. Тарнавського^[2], О. Малукала^[3], Б. Фролова^[4], А. Федіної^[5] – доводиться безперервність збереження етнічної ідентичності українців Кубані. На особливу увагу заслуговує окремий розділ «Козацьке військо на Кубані» у двотомній «Історії українського козацтва», підготовлений А. Авраменком, Б. Фроловим та В. Чумаченком^[6]. У цьому розділі подається історія Чорноморського та Кубанського козацьких військ як ланки саме української козацької традиції, детально висвітлюються обставини, які сприяли збереженню українцями Кубані своєї етнічної ідентичності, та шляхи ствердження національної української ідентичності, які розгорнулися в Краї в період революції та громадянської війни. На українській ідентичності чорноморського козацтва акцентує увагу й сучасний дослідник Кавказької війни В. Лапін^[7]. Заперечує створення спільної етнічної ідентичності між складовими частинами Кубанського козацького війська (чорноморськими, лінійними та закубанськими козаками) дослідник О. Мануйлов у своїй праці «Звичаєве право кубанських козаків»^[8]. Фундаментальні дослідження О. Кабузана про етнічний склад Російської імперії містять великий обсяг статистичних матеріалів, які свідчать про вагому частку українців серед інших народів Північного Кавказу, а дані переписів – про збереження ними української етнічної

31

1. Чумаченко В. Идентичность кубанского казачества (научный и идеологический аспекты проблемы) / В. Чумаченко // Культурні зв’язки Донеччини з українським зарубіжжям: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: Донецьке відділення Товариства «Україна-Світ». Східний видавничий дім, 2004. – С. 194–200.; цього ж автора: Кубанский краевед-украинофил В. Н. Орел: вехи жизни и творчества / В. Чумаченко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк: Східний видавничий дім. Донецьке відділення НТШ, 2007. – Т. 18. – С. 139–155.; цього ж автора: Кубань в житті і творчості Симона Петлюри / В. Чумаченко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – Т. 8. – С. 79–90.; цього ж автора: Незакінчений автопортрет (До публікації спогадів С. І. Ерастова) / В. Чумаченко // Схід. – Донецьк, 1999. – № 7. – С. 46–48.
2. Тернавский Н. Елизаветинская: история кубанской станицы / Н. Тернавський. – Краснодар, 2005 – С. 137 – 141.
3. Малукало А. Кубанское казачье войско в 1860–1914 гг.: организация, система управления и функционирования, социально-экономический статус / А. Малукало. – Краснодар: Изд-во «Кубанькино», 2003. – 216 с.
4. Фролов Б. Национальный состав Черноморского Казачьего Войска (1787–1860 гг.) / Б. Фролов // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк, 2005. – Т. 8. – С. 132–142.
5. Федина А. Украина в жизни первого кубанского писателя Я. Г. Кухаренко / А. Федина // Кубань – Україна. Вопросы историко-культурного взаимодействия. – Краснодар, 2006. – С. 121–128; цього ж автора: Атаман Я. Г. Кухаренко в кругу современников. Историко-документальные очерки о жизни и творчестве первого кубанского списателя / А. И. Федина. – Краснодар: КСЭИ, 2004. – 132 с.
6. Історія українського козацтва: нариси: [у 2 т.] / [редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін.]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – Т.2. – С.363 – 412.
7. Лапин В. В. Армия России в Кавказской войне ХVІІІ–ХІХ вв. / В. В. Лапин. – СПб.: Изд-во «Европейский дом», 2008. – 400 с.
8. Мануйлов А. Н. Обычное право кубанских казаков / А. Н. Мануйлов. – СПб.: Алетейя, 2007. – 248 с.