то період до 1917 р. не був належно висвітлений у жодній узагальнюючій праці дореволюційної історіографії.
Третій етап розвитку кубанської історіографії був безпосередньо пов’язаний з діяльністю кубанських науковців і політичних діячів – Ф. Щербини, В. Сулятицького, П. Макаренка, К. Безкровного, Л. Бича, які опинилися на еміґрації після 1920 р. У 20-30-х рр. ХХ ст. вони взяли активну участь у діяльності українських наукових установ, переважно в Чехословацькій Республіці – Українському Вільному університеті в Празі, Українській Господарчій академії у Падєбрадах, створили декілька громадських та наукових об’єднань – Український інститут громадознавства в Празі. Головна проблематика досліджень цих науковців полягала в намаганні осмислити причини поразки Кубанської Народної Республіки, у спробі осмислити історію Кубані і, в першу чергу, революції 1917–1921 рр. на Кубані. На цьому етапі розвитку кубанської історіографії минуле Кубані розглядалося крізь призму становлення української національної ідентичності. У праці В. Сулятицького «Нариси з історії революції на Кубані»[1], яку було видруковано в 1925 р., є окремий розділ, де українську спільноту реґіону подано в загальному контексті історії України, висвітлені основні етапи національного розвитку українців Кубані. Показовим було те, що В.Сулятицький розглядав події 1917–1920-х рр. на Кубані як складову частину української національно-демократичної революції. Незгода з окремими положеннями книги В.Сулятицького, зокрема зі звинуваченням провідників кубанської державності в нехтуванні українською національною ідеєю, викликало гостру реакцію колишнього голови Кубанського крайового уряду Л. Бича. Наслідком цього став вихід книги «Кубань у кривому дзеркалі»[2], у якій Л. Бич достатньо арґументовано спростовує звинувачення В.Сулятицького та піддає прискіпливому аналізові особливості соціально-економічного та національного розвитку української спільноти Кубані на початку ХХ ст. та в 1917–1920 рр. Докладний аналіз загальної ситуації на Кубані напередодні національно-демократичної революції, у т.ч. й особливості національно-культурного розвитку української спільноти реґіону, подав у своєму дослідженні колишній член Кубанської Ради, один із визнаних українських діячів Краю П. Макаренко[3].
28
- ↑ Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані (ІІІ – 1917 – VІ – 1918) / П. Сулятицький. – Прага: «Український інститут громадознавства в Празі», 1925. – Т. 1. – 195 с.
- ↑ Бич Л. Л. Кубань у кривому дзеркалі / Л. Л. Бич. – Прага: Видавництво Громади кубанців у Чехословацькій республіці, 1927. – 68 с.
- ↑ Макаренко П. Л. З життя Кубані під комуністичною владою (1920-1926) / П. Л. Макаренко. – Прага: Видавництво Громади кубанців в Чехословацькій республіці, 1927. – 120 с.
