Не сумуй«, каже, »я це вже давно знала, до тебе голубкою прилітала! От прийде ніч, то порадимось.«
І так розважила його; а як прийшла ніч, порадились, що треба тікать.
»Тільки«, каже Йванові, »тричі плюньмо в оцій хаті, то слина йому одговорить.« (Ото-б-то, як батько спита: »Чом ти, Іване, до мене не йдеш?« — то слина скаже: »Зараз!« Той буде ждати, а потім знову — поки-то довідаються!) Так вони порадились — і втекли.
А батько ждав-ждав на другий день увечері — не йде:
»А чом ти, Іване«, гука, »не йдеш до мене?«
А слина йому:
»Зараз!« каже.
Той попождав, може, до півночи — знову гука.
»Зараз!« знову йому слина, і так довго його поповодила, аж розсердився.
»Підіть«, гука на других дочок, »та вбийте його сякого-такого й принесіть, то я його ззім!«
»І, вже«, кажуть ті, збігавши: »нема й його, нема й її!«
»Ну«, дума чорт. Аж здивувався: »Я«, каже, »хитрий, а це ще хитріший од чорта! Підіть же«, каже, »доженіть їх, то я обох ззім!«
От ті дочки й побігли. Ті за добу Бо‘-зна де стали, а вони таки почали доганяти. От ті оглянуться — коли женуться.