Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/46

»Іване-царевичу, чого ти плачеш?«

— Як же, — каже, — не плакати, що батько загадав нам із жінками на бенкет приїхати… Як я тебе повезу?«

- »Не плач«, каже: »лягай та спи — якось поїдемо!«

Він ліг, заснув.

Діждали того дня, що бенкет, — Іван-царевич знов зажуривсь.

»Не журись«, каже, »Іване-царевичу, їдь попереду сам! А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя дружина дощевою росою вмива-