Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/43

А Йван-царевич стоїть, та й слова не вимовить: так плаче, так плаче!…

Батько його питає: — А ти чого, Іване-царевичу, плачеш?

»Як же«, каже, »мені не плакати, що в братів жінки, як жінки, а мені доведеться з болота зелену жабу брати… Чи вона мені рівня?«

— Бери! — каже царь — нічого робить: така вже, видно, твоя доля!

От і одружилися царевичі: старший узяв царівну, середульший — князівну, а Іван-царевич — зелену жабу з болота.