Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/114

рушає. Царь думав, що то злодій який, або що (а то був той самий янгол). Прийняв він на себе обличчя царя, догнав мисливих, та й поїхав з ними додому. А царь зостався голий у лісі.

Коли дивиться — аж далеко десь дим піднімається над лісом, і неначе хмара стає по сизому небу. Він подумав: »То, мабудь, мої мисливі палять!« Пішов тоді на той дим. Приходить, аж