Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/102

Цю сторінку схвалено

»Біжи, Даниле, на той світ до мого батька, та спитай: як умірав, де він гроші поховав? А тільки не справишся, так жінку заберу!«

Пішов Данило. Прийшов додому та й плаче:

»Як мені на той світ дійти?« А жінка й каже:

— Ляж, Даниле, та одпочинь!«

Він ліг, одпочивав, устав; вона дала йому клубочок, і каже:

»На́ цей клубочок, та як вийдеш за царину, то й пустиш оцей клубочок: він тебе доведе аж на той світ.«

Він вийняв клубочок, пустив — клубочок покотився та й покотивсь. От він дійшов аж на той світ.