Ой, первим цвітом процвітана —
златосиніми киндяками[1] побивана;
5.а другим цвітом процвітана
гарматами арештована[2];
третім цвітом процвітана —
турецькою білою габою[3] покровена.
То в тій ґалері Алкан-Паша,
10.трапезонськеє княжя, гуляє,
ізбраного люду собі має:
сімсот турків, яничар чотиріста,
та бідного невольника, півчвартаста
без старшини військової.
15.Первий старший між ними пробуває —
Кішка Самійло, гетьман запорожський;
другий — Марко Рудий,
суддя військовий;
третій — Мусій Грач,
20.військовий трубач;
четвертий — Лях-Бутурлак,
клюшник ґалерський,
сотник Переяславський,
недовірок християнський,
25.що був тридцять літ у неволі,
двадцять-чотирі як став на волі,
потурчився, побусурманився
для панства великого,
для лакомства нещасного!
30.В тій ґалері од пристані далеко одпускали,
Чорним морем далеко гуляли;
проти Кефи города приставали,
там собі великий та довгий опочинок мали.
То представиться Алкану-Пашаті,
35.трапезонському княжаті, молодому паняті,
сон дивен, барзо[4] дивен, на почуд.
