гей, зібрав військо славне запорозьке
та й пішов орду бити.
5.Ой, у неділю рано-пораненьку
Софрон із ордою стявся,
а в понеділок, в обідню годину,
сам в неволеньку попався.
— „Ох, і ти козаче, козаче Софроне!
10.А де-ж твої прегромкі рушниці?“
— „Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
сам я молод у темниці.“
— „Ох, і ти козаче, козаче Софроне!
А де-ж твої ворониї коні?“
15.— „Гей, мої коні в хана на припоні,
сам я молод у неволі,
Ох, і виведіте мене, виведіте
на Савур-могилу,[1]
гей, нехай стану, гляну-подивлюся
20.я на свою Україну!
А з тії могили видно всі країни,
сиз орел літає,
гей, стоїть військо славне запорозьке
та як мак процвітає.“[2]