1.Коли турки воювали,
білу челядь[2] забірали;
і в нашої попадоньки
взяли вони три дівоньки.
5.Одну взяли по при коні,
по при коні на ремені,
другу взяли по при возі,
по при возі на мотузі,
третю взяли в чорні мажи…[3]
10.Що ю взяли по при коні,
по при коні на ремені,
то та плаче: „Ой, Боже ж мій!
Косо моя жовтенькая!
Не мати тя розчесує —
15.візник бичем розтріпує!“
Що ю взяли по при возі,
по при возі на мотузі,
то та кричить:
„Ой, Боже ж мій, ніжки мої!
20.Ніжки мої біленькиї!
Не мати вас умиває —
пісок пальці роз'їдає,
кровця пучки заливає!“
Що ю взяли в чорні мажи,
25.то та плаче, то та кричить:
„Ой, Боже ж мій, очка мої,
очка мої чорненькиї!
Тільки орсак[4] проходили,
а білий світ не виділи!“