Сторінка:Українські думи та пісні історичні (Д. Ревуцький, 1919).pdf/116

— 110 —

дили,
то там його в каторзі турецький, у вірі бусурменський, у городі Озові приостановили.“^[1]
То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати,
100.на степи високі, на великі дороги розхідниї,^[2]
не стало тернів та байраків рубати,^[3]
і тільки поле лиліє^[4],
на йому трава зелена зеленіє,^[5]
тільки вітер повіває,
105.серце їх козацьке-молодецьке потішає.^[6]
До став же брат середульший до старшого промовляти:
„Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати,
червону та жовту китайку видирати,
пішому брату меншому на признаку покладати,
110.нехай же він, бідний, знає, куди за нами кінними тікати!“
До став же брат старший згорда словами промовляти:
„Чи подобенство, брате, щоб я своє добро турецьке на шматки драв,
брату меншому на признаки давав?
Як він жив-здоров буде,
115.то сам у землі християнські, без наших признаків усяких прибуде.“
До брат середульший милосердя має,
із свого жупана червону та жовту китайку видирає,
по шляху стеле-покладає,
меншому брату признаки даває.

1. Пк. 54, ст. 501.
2. У другий раз Никоненко співав Кулішеві: „на вишчиї степи Самарські, на шляхи Муравські ізбігати.“ („Зап. о южн. Руси,“ т. I, ст. 39.
3. Пк. 6, т. I, ст. 116, рр. 74–76.
4. „Лиліти“ або теж „леліти“ — переливатися (про воду або траву).
5. Пк. 6, т. I, ст. 110, рр. 112–113.
6. Пк. 216, IX, ст. 73.