турків-яничарів у пень рубайте,
которих живцем у Чорнеє море бросайте!“
Тогді козаки од города Козлова забігали,
турків-яничар у пень рубали,
215.которих живих у Чорнеє море бросали.
А Кішка Самійло Алкана-Пашу із ліжка взяв,
на три части розтяв,
у Чорнеє море побросав,
до козаків промовляв:
220.„Панове-молодці! Добре дбайте,
всіх у Чорнеє море бросайте,
тільки Ляха Бутурлака не рубайте,
между військом для порядку, за яризу військового[1]зоставляйте!“
Тогді козаки добре мали:
225.всіх турків у Чорнеє море пометали,
тільки Ляха-Бутурлака не рубали —
между військом, для порядку, за яризу військового зоставляли.
Тоді ґалеру од пристані одпускали,
сами Чорним морем далеко гуляли.
230. Та ще у неділю, барзе рано-пораненьку,
не сива зозуля закувала,
як дівка Санджаківна коло пристані походжала
та білі руки ламала, словами промовляла:
„Алкане Пашо, Трапезонськеє княжату!
235.На що ти на мене такеє великеє пересердиє маєш,
що од мене сьогодня барзе рано виїжджаєш?
Когда би була од матері сорому й наруги приняла,
з тобою хоч єдину ноч переночувала!“
Скоро ся тоє промовляли,
240.ґалеру од пристані одпускали,
сами Чорним морем далеко гуляли.
А ще у неділеньку,
у полуденну годиноньку
Лях-Бутурлак од сна пробуждає,
