ректора історичної секції, до котрої се видавництво стало належати, вийшло вісім томів його (т. VII–VIII і XIX–XXIV), що містили в собі серію розвідок (числом 16) по внутрішній історії українських земель XIV–XVIII в. (розвідка проф. Линниченка про суспільні верстви Галичини XIV–XV вв., статї Ор. Левицького і В. Антоновича про релїґійні відносини XVI–XVIII вв., Антоновича, Шульгина, Єфименкової й Целевича про народнї рухи XVIII в., Новицкого, В.-Буданова й Антоновича про українське селянство, В.-Буданова, Антоновича й Багалїя про міське житє й нїмецьке право на Українї).
Та хоч се видавництво, подаючи в дешевих і приступних виданнях повні переклади ріжних цїнних праць, часто малоприступних в ориґіналах, розкиданих по рідких періодиках і т. и., давало безперечну користь, але годї було не завважити, що таке виданнє, обчислене на потреби тїснїйших кругів, інтересованих сею моноґрафічною науковою лїтературою, являється безперечним luxus-ом супроти пекучих потреб в публїкаціях невиданих матеріалів, сирих або пів-оброблених, які не можуть собі знайти місця по наукових часописях анї не можуть вмістити ся в тих нечислених публїкаціях, які призначені спеціально для матеріалів. Тому згодом підписаний звернув увагу історично-фільософічної секції на сю сторону справи, заохочуючи заложити, поруч давнїйшої серії, нову серію видавництва, яка б могла містити, для потреб наукових кругів, матеріали сирі й пів-оброблені, або наукові праці спеціальнїйшого характеру. Справа ся, нераз порушувана підписаним на засїданнях секції в р. 1904–5, порішена була вкінцї на початку 1906 р. Рішено було, не замикаючи давньої серії, де могли б і далї в потребі міститися — не так переклади поодиноких чужоязичних праць, як систематичні збірки розвідок і публікацій мало приступних, розкиданих по ріжних старих видавництвах, — заложити поруч неї нову серію, під назвою „Українсько-руський архив“ і призначити її на публїкацію матеріалів сирих і півоброблених, чи то спеціальнїйших ориґінальних розвідок, випускаючи се виданнє томами 10 до 15 аркушів, по одному на рік, поки фонди Товариства не позволять числа томів помножити, що було б дуже потрібно з огляду на велику масу матеріалу, зголошеного до То-
