Покидаєш сиротину Поміж ворогами? Чом ти, милий, не послухав, Як тобі казали: Ходїм, серце, повінчаймось, Щоб мати не знала? Ти все неньку свою слухав, Мене покидаєш, Покидаєш сиротину, Иншої шукаєш. Найдеш собі дївчиноньку З карими очима: Буде тобі серце моє, Камінь за плечима. Найдеш собі дївчиноньку З чорними бровами, Та не знайдеш тої правди, Що була між нами. Такий камінь тяжкий-важкий На серденьку буде! Покидаєш через люди, — Сам Бог свідком буде!
“З'їздив я коника, з'їздив вороного, Скажи мила правду, чи буде що з того? Ой чи буде, мила, ой чи нї, Скажи серце правду ти менї” “Я тобі казала, щом роду бідного, Ти за мнов не возьмеш посагу жадного. “Ой ти в мене посаг самая, Як на небі зоря ясная”.
