Сторінка:Український співаник (1918).djvu/91

3.

 

Чи се тая кринеченька, що я воду пив?
Чи се тая дївчинонька, що я ї любив?
 Ой! жаль серцю буде,
 Возьмуть чужі люди,
 Моя вже не буде.
 Недоле моя.

Чи се тая криниченька, що голуб купав ся?
Чи се тая дївчинонька, що я женихав ся?
 Ой! жаль серцю буде,
 Возьмуть чужі люди,
 Моя вже не буде.
 Недоле моя.

Ой, сеж тая криниченька і ключ і відро:
А вжеж мене дївчинонька забула давно…
 Ой! жаль серцю буде,
 Возьмуть чужі люди,
 Моя вже не буде.
 Недоле моя.

Засипалась криниченька золотим піском:
Злюбила ся дївчинонька з другим козаком.
 Ой! жаль серцю буде,
 Возьмуть чужі люди,
 Моя вже не буде.
 Недоле моя.

Вжеж до тої криниченьки стежки заросли:
Та вжеж мою дївчиноньку сватати прийшли!
 Ой! жаль серцю буде,
 Возьмуть чужі люди,
 Моя вже не буде.
 Недоле моя.

Уже з тої криниченьки орли воду пють:
Та вжеж мою дївчиноньку до слюбу ведуть.