Сторінка:Український співаник (1918).djvu/86

Ей щось бо мій кінь, кінь вороненький
Й у воротях спотикнувсь”.

“Ой не бий сину коня в головоньку,
Не буде ся спотикати,
Ей не зрадь сину людської дитини,
Не будетя Бог карати”.

“Ой не бив жеж я коня в головоньку,
Він ся таки й спотикав,
Ой не зраджав я людської дитини,
За що-ж мене Бог скарав?”

 

14.

 

Гей з-за гори, з-за крутої
Орли вилїтають;
Не зазнала я роскоші —
Вже лїта минають!

 Запрягайте конї в шори,
 Конї воронїї,
 Доганяйте лїта мої,
 Лїта молодїї.

Ой догнали лїта мої
На калиновім мостї:
— Гей, вернїтесь, лїта мої,
До мене хоч в гостї!

 — Не вернемось, не вернемось,
 Бо нема до кого:
 Та було нас шанувати,
 Як здоровля свого.

 

15.

 

“По дорозї жук, жук,
По дорозї чорний,