Ой не шуми луже, дібровою дуже:
Не завдавай серцю жалю, що я в чужім краю.
Ой я в чужім краю, як на пожаринї:
Нїхто мене не пригорне при лихій годинї:
Ой роблю я, роблю, робота нї за що,
Люде кажуть і говорять: “сирота ледащо!
Сирота ледащо, не хоче робити!
Ой оддати вражого сина у військо служити!”
Сирота втомив ся, на тин похилив ся,
Люде кажуть і говорять: “він мабуть упив ся!”
Ой піду я, піду на гору крутую,
Ой стану-ж я подивлю ся на річку биструю!
Ой річенька бистренька, на її дивлю ся,
Такі мене думки беруть — піду утоплю ся.
Не топи ся, козаченьку: марне душу згубиш,
Треба з нею в світї жити, хоч її не любиш.
Гей братя опришки! долїйте горівки!
До ватри прикиньте ще дров;
Настрійте ми горло голосом сопівки,
А я вам співати готов.
Безпечні ми, поки земленька зелена
І листєм вкриває ся лїс;
По гущах сплетених, за соснов зваленов
Там певно не знайде нас біс.
Як птицям небесним, так в скалах нам дїри,
Спимо там спокійно до звізд;
Як сумрак надійде на людей, на звіри,
Ми з наших вилазимо гнїзд.
