Цю сторінку схвалено
Ой візьме Нечай молоденький
А од брами до брами, —
Ой став класти та превражих Ляхів
Аж у чотири лави.
Ой як візьме Нечай молоденький
Та од башти до башти,
Ой став Ляхів та превражих синів
Як снопики класти.
Оглянеть ся Нечай молоденький
А на правеє плече,
А уже в Ляхів та преворожих синів
Та кров річками тече.
Ой оглянув ся Нечай молоденький
Та на лївую руку. —
Не вискочить а Нечаїв кінь
Та із лядського трупу.
Ой спіткнув ся кінь гнїдесенький,
На дубову тичину,
Та взяв лядський король козака Нечая
А з коня за чуприну.
А деж тая та повная рожа,
А що по тичинї вєть ся?
Отсе-ж то той козак Нечай,
Що з Ляхами бєть ся.
———О———
