“Ой чи хочеш, Бондарівно,
Ізо мною жити?
А чи волиш, Бондарівно,
В сирій земли гнити?”
“Ой волю я, пан Каньовський,
В сирій земли гнити,
Нїж з тобою по неволї,
На сїм сьвітї жити”.
Ой як тільки Бондарівна
Та сеє сказала,
Ой вистрілив пан Каньовський
Бондарівна впала.
Ой вдарив ся Бондар,
В стїну головою:
“Дочко-ж моя, Бондарівно,
Пропав я з тобою”.
Ой вдарили в усї дзвони,
Музики заграли,
А вже-ж дївку Бондарівну
На віки сховали.