Сторінка:Український співаник (1918).djvu/26

Цю сторінку схвалено
— 26 —
6.
 

У Сїчи! у Сїчи гуртуймось брати,
Най слава козацька востане,
Най клич наш побудить дрімучі хати,
Взиває зривати кайдани.
 Боролись завзято колись то дїди,
 Кістками степи укривали,
 В кітлах розжарених палились вони,
 На палях у Турка конали.

До бою! до бою! зве поклик і нас,
Та не на рушницї, шаблюки.
Інакша днесь збруя, інакший бо час,
В нас збруя просьвіти і злуки.
 Доволї сварились колись то дїди,
 Пора нам єднати ся нинї,
 Лиш в лучности сильні добудуть сини
 І волї і щастя Вкраїнї.
 
Гей хлопцї молодцї! як мур всї тверді,
Погляньте на стяг наш там на горі:
“Усї за одного, оден за усїх!”
Сіяє на нашім прапорі.
 Доволї ходили в ярмах вже дїди,
 Доволї згинати нам спину,
 Лиш смілим завзятєм поставлять сини
 Вільну, самостійну Україну.

 
7.
 

На вулици сурма грає, (2 р.)
Гей! то Сїч в похід виступає. (2 р.)

Пусти мене моя мати (2 р.)
Гей! та за Сїчев вандрувати (2 р.)

Буду тобі день орати,