Сторінка:Український співаник (1918).djvu/144

Цю сторінку схвалено
 
2.
 
(При вінкоплетинах).
Ой у лузї калина,

Білим цвітом зацвила:
Пішли її дружки рвати,
Не дала ся уломати:
Пішла Горпинонька,
Пішла княгинонька
Наломила си квіту
З калинового цвіту!
Прийшла до світлоньки
Межи красні дївоньки,
Поставила на столоньку
Проти свого личенька,
Питала ся батенька:
Чи я буду такая,
Як калинонька тая?
Будеш дитинонько, будеш,
Поки у мене будеш:
А як від мене підеш,
Спаде красонька з тебе,
Із тебе молодої,
Із косоньки чорної.

 
3.
 
(Сиротинська).
Вийди Маланонько молоденькая,

Подиви ся всяденько:
Чи не стоїть твій батенько,
У котрого пороженька.
Ой знаю-ж бо я, знаю,
Що батенька не маю:
Пішлю ворону
В чужу сторону
По свою родиноньку:
Пішлю зазулю
В сирую землю