Не миритись милі братя,
А боротись нинї нам,
Бо шалїє кат завзятий,
Смерть голосить Русинам.
Гей! у бій ставаймо разом
Грудь при груди до ряду!
Кров, житє не жаль віддати
За народ і вітчину.
Гей у “Сїчи” товариство!
Кличе сурма кошова,
Най воскресне Запорожцїв
Давна слава та грімка.
Разом, братя під прапор наш,
Най наш клич його веде;
Тілько смілі пут не знають,
Тілько смілих воля жде!
Верховино, світку ти наш,
Гей, як у тебе так мило!
Як ігри від пливе тут час
Свобідно, шумно, весело:
Ой нема то, краю, краю, над ту Верховину
Коби менї погуляти хоч одну годину.
З верха на верх, а з бору в бір,
З легкою в серци думкою; —
В чересї кріс, в руках топір,
Буяє леґінь тобою:
Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода,
Дївчинонько з Верховини, якаж твоя врода.
