Сторінка:Український співаник (1918).djvu/13

Цю сторінку схвалено
10.
 

Не миритись милі братя,
А боротись нинї нам,
Бо шалїє кат завзятий,
Смерть голосить Русинам.

 Гей! у бій ставаймо разом
 Грудь при груди до ряду!
 Кров, житє не жаль віддати
 За народ і вітчину.

Гей у “Сїчи” товариство!
Кличе сурма кошова,
Най воскресне Запорожцїв
Давна слава та грімка.

 Разом, братя під прапор наш,
 Най наш клич його веде;
 Тілько смілі пут не знають,
 Тілько смілих воля жде!

 
11.
 

 Верховино, світку ти наш,
 Гей, як у тебе так мило!
 Як ігри від пливе тут час
 Свобідно, шумно, весело:

Ой нема то, краю, краю, над ту Верховину
Коби менї погуляти хоч одну годину.

 З верха на верх, а з бору в бір,
 З легкою в серци думкою; —
 В чересї кріс, в руках топір,
 Буяє леґінь тобою:

Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода,
Дївчинонько з Верховини, якаж твоя врода.