Цю сторінку схвалено
Хилили ся густі лози,
Та вже перестали:
Дивили ся карі очи,
Тай плакати стали.
В кінци греблї шумять верби,
Що я насадила,
Немаж того козаченька,
Що я полюбила.
Ой не моє козаченька —
Поїхав за десну:
Рости, рости дївчинонько
На другую весну!
Росла, росла дївчинонька,
Тай на порі стала:
Ждала, ждала козаченька,
Тай плакати стала.
Ой! не плачте карі очи!
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяцю стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі квіточки!
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки.
Болять, болять мої очки,
Серденько понило…
Не бачу я миленького
І дїло не мило.
48.
Тихо-тихо Дунай воду несе,
А ще тихше дївка косу чеше. (2)
