Сторінка:Український співаник (1918).djvu/116

Цю сторінку схвалено
38.
 

Як два серця ся кохають,
Все никне з очий:
На журбу всю забувають,
На світ, на людий.
 Лиш хотїлиб разом жити,
 І пуститись в світ
 Та з собов лиш голубити
 І на себе зріть.

Тогдї світ їм Божим раєм,
Палатов хатина,
Вік цїлий пливе ручаєм
Мов одна година.
 І так лїта за лїтами
 Скоренько збігають,
 І мов місяць з зіроньками
 Чудним блеском сяють.

 
39.
 

Ой під горою, під камяною,
Там сидить голуб із голубкою.
Цїлували ся, милували ся,
Сизими крильми обіймали ся.

Налетїв орел з крутої гори,
Розбив-розлучив голубів з пари.
Голубка ходе, жалїбно гуде,
Що вже з голубом жити не буде.

 
40.
 

Ой летїла горлиця через сад,
Через сад, гей! розпустила пірячко
На ввесь сад, гей! на ввесь сад.

Ой хто теє пірячко ізбере,
Ізбере, гей! той мене молодую
Забере, гей! забере.