|
|
З тої гори високої вітер повіває,
Сивий голуб, голубочок голубки шукає:
“Якаж тота голубочка, якаж вона була?”
“Не маленька, румяненька, сама чорнобрива”.
“Ой прилїтай сивий пташку, ти мій сивий орле,
Ой хтож мене молоденьку до себе пригорне?
Нї щирости, нї милости, нї пожалованя,
Чорним очкам нема спаня, рукак спочиваня.
Ой, як маєш говорити, говори сердечно!
Як не маєш говорити, умирай конечно!
Ти умирай із вечера, а я із поранку,
Кажемо ся положити разом в одну ямку.
Кажемо ся положити разом головами,
Тогди буде розмовонька хоч там межи нами.
Як ся зійде гора з горов, одна із другою,
Тогди буде розмовонька мій милий з тобою”.
|
Там на горі крута вежа, |
