Сторінка:Український співаник (1918).djvu/11

Підвалини світа валять ся старі,
Поблїдли нероби, дрожать опирі,
Бо зоря свободи вже сходить яскрава!
Для всїх, для всїх, для всїх рівні права:
 За правду, за волю і т. д.

І вольні народи, як добрі брати
Плинуть до сонця, до щастя мети,
Розкуєсь, увигнеть ся і наша родина;
Одна, сильна, вільна Україна!
 За правду, за волю і т. д.

 

8.

 

Сміло, други! Не теряйте
Духа на страшную прю!
Рідну країну спасайте,
Честь і свободу свою!

 Як нам умерти прийдеть ся
 У сїрих казармах, тюрмах —
 Местник новий підійметь ся
 В наших зболїлих кістках!

Хай нас по тюрмах саджають,
Хай нас пробують вогнем,
Хай на Сибір засилають, —
Ми всї тортури знесем!

 Як нам умерти прийдеть ся
 У сїрих казармах, тюрмах —
 Местник новий підійметь ся
 В наших зболілих кістках!

 

9.

 

 Кати на викли поливати
 Вкраїну кровю і слізми,
 Але як прийде день одплати, —