Сторінка:Український співаник (1918).djvu/106

Було мя не брати від рідної мами,
Ой мати, мати, калиновий цвіт,
Завязалась менї за нелюбом світ.
 Ой мати, мати, мати,
 Час мене замуж дати,
 Час менї межи люди,
 Чей менї лекше буде.

Нехай загородять, куди нелюб ходить,
Нехай стежка буде, куда любий ходить,
Ой мати, мати, калиновий цвіт,
Завязалась менї за нелюбом світ.
 Ой мати, мати, мати,
 Час мене замуж дати,
 Час менї межи люди,
 Чей менї лекше буде.

 

24.

 

Ой, любив, ой кохав, собі дївчину мав.
Гей! як у саду вишня:
За лихими людьми та за ворогами
Гуляти не вийшла.

Покидаю тебе, серденятко моє,
Гей! єдиному Богу:
А сам я піду, а сам я поїду
В далеку дорогу.

Дожидай ся мене серденятко моє,
Гей! та до себе в гостї:
Як виросте у тебе у світлонцї
Трава на помостї.

Росла та росла трава шовковая,
Гей! та вже похилилась:
Ждала, ждала, козака, дївчина,
Та вже і зажурилась.