вживати його тому, у кого шкідливий жар вступив у вічі. Все благостворено від всещедрого творця, але не все всім буває корисно. Правда, що я радив де-кому, щоб вони обережно поводилися з вином та м'ясом, а иноді й зовсім від того одводив їх, маючі на увазі палку молодість їх. Але коли батько в малого сина вихопить з рук ножа й не дає йому вживати пороху для рушниць, а сам одначе користується ними, то чи не ясно видно, що син ще не може правильно поводитиса з тими речами і вживати їх на користь, за-для якої їх винайдено. Ось чому вважали мене за Маніхейського учня. Не брехня те, що всяка їжа й трунки корисні й гарні, але треба взяти на увагу час, місце, міру, особу. Чи не пошкодило-б коли-б дитині, ще не відлученій від материної груди, дати міцної горілки або чи не чудно-б було дроворубові, що працював увесь день у поті чола на морозі, подати шклянку молока, щоб підкріпити сили його. Як-же несправедливо порахували мене за Маніхея, такі недостойно за ненависника людей і хулітеля дарів божих. Коли бог призначив мені низькою особою бути на театрі світа цього, то треба вже і в убранні і в одіжі, у вчинках і в поведінці з статечними чиновними значними й шановними людьми триматися, як личить, мати пошану й завжди пам'ятати мою нікчемність перед ними. Це сам я, бажаючи робити, і иншим радив теж, чому й попав у наклеп. Оглагольники мої, коли-б приписували мені звичайні вади або нецноти, то це-б я витримав, але ці язиковредні, виставляючи, що ніби я псую людські звичаї, роблять мене ще душогубом, цеб-то єретиком і під цим виглядом забороняють, відмовляють, не радять знайомитися зі мною, говорити й бувати зі мною. Я казав молодим людям радитися зі своєю природою, щоб вони на позорищі життя могли триматися, як личить добрим виконанням ролі дієвим особам; а коли хто взяв ролю, не зовсім відповідну йому, то прагнув-би до того, щоб найкраще її виконати й робити без спокус, щоб хоч трохи скарги між людьми та нарікання перед богом на свій стан зменшились“. Присутні слухачі поглядали один на одного й ніхто не промовив жадного слова на це. Сковорода, вклонившись усім, пішов тоді-ж знову до самотности.
Тут ми знаходимо цікаве самооправдання Сковороди, хоч воно й перейшло через призму Ковалинського, з приводу обвинувачень його в маніхействі на ґрунті його вегетаріянства. В основі його є думка Сковороди про потребу для кожного обирати собі стать, відповідну до його природи. Його обурювало також обвинувачення в тому, що він віддаляється від суспільства й є ненависник людей, мізантроп. Його ображає несправедливе обвинувачення в тому, що він сприяє розпусті звичаїв, і обурюють поради тікати від його товариства.
