півчі в таких літах, коли це веселе життя при дворі веселої цариці, що про неї поет-сатирик склав наведеного раніш вірша, могло-б його захопити за прикладом инших його товаришів: йому було тоді років 19–21. Та воно його, як здається, не захопило. Це видно з того, що він не довго пробув у капелі і при першій нагоді повернувся в Київ до Академії, щоб продовжити там перервану працю в школі. Як здається, Г. С. Сковорода, за час свого пробування в Петербурзі, був захоплений не бенкетами та забавами, а духовними співами та музикою. От свідчення про це Ізм. І. Срезневського: „Пробуваючи там (у Петербурзі) коло двох років, він склав голос духовного співу „Иже херувимы“, що й досі вживається по багатьох церквах на Україні“. До цього Гр. Фед. Квітка зробив від себе такий додаток: „Голос цього духовного співу під назвою придворного уміщено в службі, розісланій по всіх церквах України для однаковости в церковному співі. Крім того, Сковорода зложив веселий та урочистий голос воскресних канонів, що вживалися в церквах по всій Росії, замісць давнішого сумного ірмолойного співу, — Голос, котрий всюди зовуть Сковородиним“.
Г. Ф. Квітка особисто знав Сковороду й сам був кілька літ у ченцях. Значить, він тут авторитетний свідок, до слів його можна поставитися з довір'ям. А все-ж ми підтримуємо сумніви, висловлені Г. П. Данилевським. Голос „Иже херувимы“, надрукований у службі, виданий 1804 року, під редакцією Бортнянського не належав Г. С. Сковороді. Голоси-ж церковних співів могли приписуватися Г. С. Сковороді тому, що він сам співав їх, вернувшися з Петербургу, у Київі, а потім у Харкові. За свідченням проф. Петербурзької Духовної Академії Карпова, Г. С. Сковорода, у всякому разі, складав музику до своїх духовних кантів, що співалися в приватних зібраннях духовенства, яке любило заповітню старовину — і він сам чув їх у Київі. Під час коли цар. Лізавета пробувала в Київі, з академії було виписано вертеп і співались учнями її віршувальні канти. З трохи неясного тексту М. І. Ковалинського можна було-б вивести й такий висновок, що Сковорода приїхав до Київа з Петербургу разом з двором Лізавети, значить, теж міг брати участь у цих музично-голосових концертах, а коли двір повертався назад до Петербургу, його було відставлено від служби півчого, з чином придворного уставщика. Цей чин звичайно давався розпорядчикам хору — регентам, а, можливо, й кращим солістам капели. При капелі йому призначалась особлива одіж й булава. Така уважність до Г. С. Сковороди могла бути викликана й тим, що в нього був надзвичайно приємний голос, і тим, що він був дорослим півчим і студентом вищої школи і, нарешті, його теоретичною
