Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/368

йде боротьба цих двох основ — і Сковорода алегорично малює її в своєму творі „Борьба архистратига с сатаною“, злі духи — то злі, тоб-то плотські думки в людині, янголи — чисте серце та думки, коли чисте серце перемагає злу безодню, тоді розстилається людині шлях на гору божу. Ми самі собі творимо пекло та рай: пекельне царство в нас самих є тоді, коли ми не почуваємо, яке потрібно та неважке для нас царство боже, але як тільки людина звільниться від суєтних турбот, в її серці панує рай. Шлях царства божого вважають важким тільки нечестиві, тому що вони самі несуть на своїх раменах ці труднощі, вони не бачуть, що він легкий і мов сліпі та криві спотикаються на битій дорозі. Хто-ж винен цьому? Звичайно, вони самі, бо бог дав людині несковану волю, щоб вибрати той чи инший шлях, але вони обирають важкий світський шлях, замісць легкого та потрібного богові“. Зі своєї думки про самопізнання та про те, що природні здібності даються з часу народження, Сковорода виводить і теорію виховання (яку розвинув у притчі про вдячного Еродія). Головна думка Сковороди полягає в тому, що в дитячому серці є щось чудове та дивне, що може охоронити потім дитину від суєтного світу. Посій у ньому таке насіння, і вчасно зійде плід. „Ви благовійно чекайте…“ Взнавши це хатнє благо та захопившись чарівною добротою його, діти з часом не почнуть ганебно та скажено бігати за суєтою світа та у всіх нещастях знайдуть утіху в співі царя Давида „возвратися душа моя в покой твой“. Батько, коли дасть таке серце своїм пташенятам, буде для них справжнім учителем. Як бачимо; тут Сковорода захищає ту внутрішню основу, яка важливіша за все, панує в світі та повинна панувати в людині. Тільки таке виховання дасть душевний спокій, тоб-то єдине постійне щастя. Але й тут Сковорода не доходить до однобічности — він з'єднує науку з етикою і дає кожному з цих двох елементів належне місце; крім цього, він назначає і третій та четвертий елементи виховання, фізичний та етичний розвиток. Дитина повинна народитися в здоровій моральній атмосфері, говорить він, потім такого народженого для добра, не важко буде навчити наукам та морали; тут головну працю зробить природа, наука сама собою спіє від природних здібностей, природа це єдина та щира наставниця. Не заважай їй, а тільки-но дай дорогу, не вчи яблуню родити — вже сама природа навчила її, одгороди її тільки від свиней, обріжь вовчці, очисти гусень. Вчитель — це служитель природи, вчитися треба тому, до чого є природній нахил, це дасть сердечний спокій та задоволення своїм станом, хоч який він низький, бо в серці у кожної людини, в цій простій хатині, під цією простою одежою (тілом) можна знайти царя свого, будинок свій, початок