обмірковували по таємних общинах народньої маси; ми переконані, що він додав та розвинув ці погляди та справив величезний вплив на дальший хід думки по своєрідних гуртках носіїв народньо-релігійно-громадської творчости, які не зважаючи на всі заборони та перешкоди, зростали та міцнішали. Коли хто хоче знати та зрозуміти стародавню науку „духовних християн“, що дійшла до нашого часу, той повинен пильно простудіювати твори Г. С. Сковороди, тому що вони, безумовно, є тим міцним містком, який з'єднує творчість думки „духовних християн“ 19-го та 20 віків з творчістю думки російських ізраїльтянів давно минулих, від яких, на жаль, нам дісталась невелика літературна спадщина, тому що все „етичне“, цеб-то невідповідне поглядам православного духовенства тоді, як нерідко й зараз, нищили, немов варвари, представники пануючої ортодоксії“ (ст. VII–VIII). Як бачимо, Г. С. Сковорода є одним з головних теоретиків, цеб-то ідеологів духовних християн, засвоївши їх погляди — те, що скрізь навкруг його говорили та обмірковували. Так гадає Вол. Бонч-Бруєвич, але, на жаль, не подає ніяких доказів цієї своєї гадки. Другою гіпотезою Вол. Бонч-Бруєвича є думка про те, що Г. С. Сковорода мав дуже великий вплив на сучасних духовних християн — до цієї гіпотези також ми не зустрічаємо у Вол. Бонч-Бруєвича ніяких доказів, читачі мають просто повірити їй. Можна було-б погодитися з цими „попередніми повідомленнями“ Вол. Бонч-Бруєвича лишень на тій умові, коли-б були докази їхньої справедливости в попередній науковій літературі про Сковороду. Але цього саме й нема: думку про звязок Сковороди з російським сектярством, хоч і висловлювали раніше, але якось непевно, невиразно, вона не має ніяких міцних непохитних підстав.
Питанню про значіння Сковороди серед молокан і духоборців присвячений окремий розділ в книзі Ливанова „Раскольники й острожники“ (т. II, СПБ, 1870, стор. 288–299). Але це компіляція, складена за Данилевським. Цікаві тут лише вказівки на те, що в архівних справах про молокан та духоборців йому трапилися показання на Сковороду (Дело 1802 г. № 32. Арх. Мин. Внутр. дел). Але 1802 Сковороди вже не було на світі (він помер 1794 р.) і що то було за „показання“ автор не каже. „Знанием музыки и пением Сковорода, может быть, и ненамеренно послужил и для молокан, которые и доныне некоторые псалмы из библии поют его напевом. Нам случалось встречать в домах молокан (преимущественно южных губ.) между другими, следующие стихи Сковороды, распеваемые в домах их в дни праздничные — Всякому городу… Сознательнее всех списывали и читали произведения эти молокане (при следствиях эти тетрадки отбирались от молокан и пришивались
