роди, що він не один раз повторював по різних своїх трактатах. Що до суперечностей та непогоджень, то їх передусім небагато, а друге те, що їх можна з'ясувати еволюцією його поглядів. Сам Г. С. Сковорода не зробив спроби подати систему своєї філософії в якому-небудь окремому творі, а тому це є обов'язком сучасних дослідників. Але такий схематичний виклад буде, звичайно, до певної міри умовним. Та й сам Кудринський не одмовляється від систематизації у викладі поглядів Г. С. Сковороди — він визначає і метафізику його, і етику, й теологічну науку.
Дальший крок у досліджуванні релігійно-філософських поглядів Г. С. Сковороди зробила монографія М. Краснюка. Стаття написана дуже докладно, поділена на 4 розділи: в 1-му йде мова про погляди Г. С. Сковороди на джерела пізнання в звязку з його спекулятивною філософією; у 2-м подається розуміння його релігійних поглядів та впливу на них старо-грецької літератури та науки отців церкви; у 3-ому дається визначення його етики, в 4-ім подається оцінка поглядів Сковороди та встановлене їхне місце в історії російської думки. Висновки автора не суперечать в головних пунктах моїм, але думки про богословські погляди Сковороди, що на думкуа втора, цілком відповідають правилам церкви, помилкові. Тут автор суперечить О. Я. Єфименко. Дуже цікавий та самостійний у нього розділ, присвячений виясненню впливів отців церкви — в ньому автор продовжує роботу, як почав проф. А. С. Лебідів; у 4-ому розділі автор обмежує мій висновок про широке розповсюдження ідей Г. С. Сковороди серед сучасного йому суспільства і він не помиляється, коли говорить про перешкоди, які зустрічалися йому на цьому шляху. Нарешті автор говорить про національний характер філософії Г. С. Сковороди, спираючись на уривках, які подав в свій час Хіждеу. Але я встановив скептичне відношення до цих уривків ще у передмові до видання творів Г. С. Сковороди, й тому що ніхто не спростував моїх уваг до цього часу, я й тепер гадаю, що ними не слід користуватися, як цілком певним джерелом.
Книжка В. Ерна про Сковороду (в 2-й частині) присвячена виясненню світогляду Г. С. Сковороди й складається з 12 розділів: I) вступні уваги, II) антропологічний погляд, III) hierogliphica, embemata, symbola, IV) проблема біблії, V) наука про внутрішню людину, VI) наука про світ, VII) про бога, VIII) містична мораль, IX) прикладна мораль, X) педагогічні ідеї, XI) Сковорода та церква, XII) закінчення. Сковорода та дальша російська думка. Спочатку В. Ерн трохи зупиняє свою увагу на літературних питаннях про філософію Сковороди та висловлює тут тезу, з якою не можна погодиться, як це видко вже з мого коротенького теперішнього критико-бібліографічного нарису: „думки Сково-
