Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/333

роди, й вони не викликають у нас жадних сумнівів. Сковорода, справді, так ставився до біблії. Але при чому тут сократична діяльність Сковороди? Ми визнаємо аналогію в діяльності і почасти становищі Сократа Атенського і Сократа Малоросійського (як його називає Ф. А. Зеленогорський) ; але це тільки зовнішня аналогія, внутрішньої залежности тут не було або, принаймні, не можна дати доказів її існування. Адже боротьба проти забобонів — такий загальний мотив діяльности, що на ньому зійдуться, можливо, навіть містики з раціоналістами. А називаючи це сократичною діяльністю та вбачаючи внутрішній звязок її з старокласичною філософією (на доказ чого, як ми бачили, наведено не цілком певний матеріял), Ф. А. Зеленогорський не надає самостійного значіння тому, що цілком має на нього право, а саме — спроби Сковороди, як філософа, освітлити Біблію, в чому, на нашу думку, полягає істота, суть всієї його діяльности, як письменника. У розділі про спекулятивну філософію Сковороди Ф. А. Зеленогорський висловлює такі тези: спочатку він вказує, що Сковорода дивився на філософію, як на фундамент та центр освіти взагалі, як на головну мету життя людини, бо вона є життя духу, невпинне шукання істини… Такий погляд Сковороди на філософію виявляє його залежність… від філософії Платона. „Сковорода… у своїй спекулятивній філософії перебуває під впливом творів Платона“. „Платон говорить, що цілком удосконалене знаття належить одному богові, а людині личить бути тільки філософом, тоб-то любомудром або людиною, що шукає істини“. Що таке душа, її природа та життя — відповіді на це позичено у Платона. „Душа є perpetuum mobile, невпинний дух“ говорить Сковорода в дусі Платона. Вираз „спізнай самого себе“ Сковорода з'ясовує так само, як Платон, тоб-то пізнай свою вищу природу, дух, розум. Дуалізм Сковороди Ф. А. Зеленогорський, всупереч думкам О. Я. Єфименко, не визнає випадковим, бо він поширюється не тільки на людину, але й на весь світ: він скрізь вбачає матерію та форму або ідею; і „цей дуалізм він розвинув на ґрунті дуалізму Платона та Аристотеля“. На доказ наведено виписки з творів Сковороди — „Потоп Зміїн“ та „Про старий світ“ („О Древнем мире“): у першому просто згадується навіть ім'я Платона та подано уривок з нього про форму та ідею; і ці місця можуть переконати; менш ясний та виразний, на наш погляд, звязок науки Платона з наукою Сковороди про старий та новий світ у другім його діялозі. Але Сковорода не додержується Платона, говорить Ф. А. Зеленогорський, у науці про вічность світа та його безмежність у просторіні та часі: тут він перебуває під виливом Філона Іудейського. Ф. А. Зеленогорський доводить, що існував связок між поглядами Ско-