умирать есть несчастье, то оба бедны. Не велика в том отрада тюремнику, что иных в 3 часа, а его в 30-ый день вытащат на эшафот. Кое-ж то мне здравіе, коему концом слабость. Кая то мне младость, рождающая мне старость“.
У мові Сковороди нас дивує та безліч текстів з святого письма, що розкидана по його творах, це разом з церковно-слов'янським характером його мови по багатьох місцях робить її такою важкою, що коли читаємо ці твори, то виникає иноді бажання, яко-мога швидче перейти через цю безліч текстів. Це спричинилось та й тепер спричиняється до того, що багато вважає мову Сковороди темною, незрозумілою, важкою для читання, далекою від живої мови. І цьому не можна заперечити. Багато сторінок його творів має саме такий характер, иноді немов вони переходять в старовинні казання українських проповідників XVII–XVIII в. Тут, безумовно, на нього впливала поширена тоді скрізь думка, що викладати високі релігійні, або філософські речі можна тільки церковно-слав'янською мовою. Та в суті речі це так і було, бо в церковно-слов'янській мові Г. С. Сковорода міг знаходити тай справді знаходив найбільш розроблену форму для своїх теологічно-філософських творів, а коли в нього теологічний елемент був органічно з'єднаний з філософським, то цілком зрозуміло, що елементи цієї мови ми зустрічаємо у всіх його творах, почавши від трактатів і кінчаючи листами, але тільки з певною модифікацією; в одних творах та уривках, що мають переважно фрологічний характер, у творах присвячених алегоричному з'ясуванню біблії (Ізраїльський мій, Жена Лотова, Потоп Зміїн) — Г. С. Сковорода вживає переважно церковно-слов'янської мови, у инших загально філософського, або загально-літературного характеру її заміняє російська мова з домішкою церковно-слов'янських та українських форм і виразів. Цитат з святого письма Сковорода наводить величе н силу і причина цього дуже зрозуміла — це з'ясовується тим, що він не тільки таким способом посилається на головне джерело свого спізнання — біблію, але ще й своєрідним освітленням їхньої ваги з погляду його науково-філософського світогляду. Крім того, ці цитати є для нього засобом для більш наочного виявлення певних понять. Що до цього, то вони для нього були тим самим, що й народні прислів'я, притчі та байки — його улюбленими афоризмами, де в стислій формі яскраво й, коли хочете, поетично виявилась його теоретична думка. Такі в його тексті з Сираха, як от, наприклад „уста мудрых в серце их“, або з Давида: „блажен муж, иже в премудрости умрет-же в разуме своем, научается святине, розмышляя пути ея в серце своем и в сокровенных ея уразумится“. Для Сковороди біблія у всій
