новив М. Смотрицький у своїй „Граматиці“ (з домішкою українщини), фонетика-ж була переважно українська, а саме: а) ѣ вимовлялось за і, б) ы й и вимовлялись одинаково в тих випадках, коли тепер пишеться и, в) перед е приголосні були тверді, як і тепер, г) в певних випадках була середнє л і де-які инші.
- 3. Мова автографу Сковороди „Израильський змій“, як також і инших його друкованих творів мова слов'яноукраїнська XVIII ст., а не тогочасна російська, хоч і з чималою домішкою останньої. Стихії мови Сковороди йдуть у такій послідовності: слав'янська, українська, російська, а далі ще позначаються також впливи латинської (в синтаксі й лексиці), грецької й де-яких инших.
- 4. Читаючи твори Сковороди, треба зважати на українську фонетику її, тоб-то приблизно так (в сьогочасній транскриції):
„Проживи хоть триста літ,
Проживи хоть цілий світ,
Что тобі то помагаєт,
Если сердце внутр ридаєт“.
Трохи инакше вирішується питання про мову Сковороди А. Німчиновим. Його тези такі (у власному його виклади).
До часів Сковороди, каже К. Німчинів на Україні усталилася літературна мова т. зв. „слав'яно-руська“, що була, в основі своїй церковно-слов'янською мовою старо-вкраїнською ізводу із певною домішкою нових українізмів.
Пам'ятки з таким характером язика маємо, напр., такі „Краткое описание Малороссии“, „Черниговская летопись“, „Летопись Величка“, „Лет. Грабянка“, „Трагедокомедії“ — Лащевського, Дневники — Ханенка, Марковича, Странствования Григоровича-Барського то-що.
З часів Сковороди ця традиційна мова порушується: з одного боку з'являються твори, що рівняються на російський літературний язик, та наближаються в бік рос. язика (напр. — „Краткое описание о козацком малорос. народе и военных его делах“ Петра Симоновського) — а з иншого боку з'являються твори з орієнтацією на український народній язик (напр. Сатири часів Розумовського, малоруські вірші, див. видання Петрова).
Підрахунок особливостей язика Сковороди та спорівнення з основним тодішнім літературним язиком на Україні „Слов'яно-руським“ показують, що язик Сковороди ухилився від цієї основи більше в бік російського язика, як українського народнього.
А ось висновки відомого класика проф. Ів. В'яч. Нетушила про латинську і грецьку мову Сковороди. Він каже: „Грамматическая сторона (относительно греческого языка у Сковороды) оказывается далеко не безукоризненной (есть
