не тільки з Щербиніним, але й з Катериною II, однак для цього останнього нема ніяких доказів і здається воно неможливим. У всякому разі Г. С. Сковорода не міг бути прихильником „нового режиму“, встановленого тією царицею з памяттю якої було звязано скасування вільного казацтва та встановлення кріпацтва на Україні. Він присвятив одного свого вірша „De Libertate“ (про волю) добі визволення українського народу від пансько-польської неволі, добі Богдана Хмельницького.
„Что то за вольность. Добро в ней какое
Ины говорят будто золотое („золота, воля“),
Ах не златое: если сравнит злато,
Против вольности еще оно блато (болото).
Тут яскраво та рішуче висловлено його позитивне відношення до волі, здобутої в часи Богдана Хмельницького.
Але Г. С. Сковорода справді словесно не реагував на сучасну політично-соціяльну йому дійсність, бо він завжди дотримувався своєї філософської тези, що непотрібно людині втручатися в невідповідну для неї стать. Ця його теорія, треба сказати, могла освящати існуючий statu quo… цей театр життя, де кожен повинен був брати собі життєву ролю згідно з своїм хистом і бажанням та задовольнитися своїм станом і посадою, хоч якими-б низькими вони були. Подібно до того, як Сковорода не був принциповим ворогом справжнього, правдивого чернецтва, так і що до державного та соціяльного устрою він скутий вище вказаною своєю теорією, не міг провадити принципової боротьби проти його класової нерівности, проти якої, однак, гострою доганою був приклад його власного життя, де він відійшов від панства світського й церковного, відмовився від привилеїв і переваг, захоплених вищими станами тодішнього вкраїнського суспільства. Таким чином, життя Сковороди було живою проповіддю негативного відношення до класової й станової нерівности і звичайно приклад його життя, більші, ніж яка проповідь, не сперта на особисте життя, завдяки його широкій популярності на Україні, впливав на суспільство.
Є ще багато инших віршованих уривків по філософських трактатах Сковороди. Цікава пісня про Різдво Христове, про убозтво його, що нею закінчується притча Сковороди — Убогий жайворонок. Вона має характер запитань та одповідей, де й протиставиться та бідна обстанова, що серед неї народився Христос, його всемогутність. Тут знов улюблена антитеза Сковороди:
|
Пастыри мили |
