Наведені тут біографічні факти про М. І. Ковалинського вияснюють нам його признання, розкидані в біографії Г. С. Сковороди, про те, як його після від'їзду з України захопив світ, піднявши його на висоту та потім примусивши його розчаруватися в сталості цих зверхніх благ життя. І він знов, після тяжких розчарувань, вернувся до того-ж старчика Г. С. Сковороди, що його попереджав про небезпеки життьового моря. У біографії Сковороди Ковалинський відкрив перед нами свою власну внутрішню душевну драму, що тепер нам уявиться ясніш, коли нам стала відома його службова кар'єра. До 1774 р., цеб-то до часу повороту з-за кордону, належить кілька друкованих видань М. І. Ковалинського. Це дві оди його Катерині II, очевидна данина кар'єрі та патронові Потьомкинові і записки Христини, королеви Шведської, з примітками д'Алямбера (переклад з французької мови), 1774 р.[1].
Остання праця має для нас інтерес тому, що вирішає поставлене мною питання про належність йому одного філософського трактату, що його приписують Г. С. Сковороді. Покинувши службу М. І. Ковалинській під впливом Сковороди радикально перемінився, як це ми побачимо далі, і поставився дуже негативно до свойого колишнього життя і службової кар'єри. Взагалі, очевидно, не маючи часу за службою, М. І. Ковалинській написав далеко менш, ніж міг те зробити, вважаючи його літературний талант. Він чудово володів російською мовою і зложена ним біографія Г. С. Сковороди, це сама по собі видатна літературна пам'ятка кінця XVIII віку й своїм змістом і стилем М. І. Ковалинський мав всі потрібні дані, щоб написати виключну, видатну своїм змістом біографію Г. С. Сковороди: він знав його краще за всіх, він був його учнем і найулюбленішим другом, перерви в особистому товаришуванні він поповняв листуванням з ним, що мало зовсім інтимний характер та цілком розкривало перед ним душу Сковороди мало не у всі епохи його життя; своєю освітою та нахилом до філософії він міг зрозуміти та оцінити оригінальну філософію самого Сковороди, бо він перейнявся його філософією далеко більш, ніж инші його друзі. Він мав у себе мало не повну колекцію творів Сковороди, найбільше в автографах самого старчика; частина їх була присвячена йому Сковородою. А що найголовніше, ми маємо свідоцтво Ковалинського, що сам Григорій Савич, гостюючи в нього за 2 місяці до смерти, в с. Хотетові й ведучи постійні з ним бесіди, оповів йому цю всю біографію. „За 2 месяца до кончини своей Сковорода, будучи у друга своего в деревне, пересказывал ему всю жизнь свою“. Виходить, що Сковорода оповів Ковалинському про
- ↑ Генади. Справочный словарь, т. 2-й стр. 146.
