розумніших, що не доберуть, в чому тут справа, цей вираз уводить у спокусу. А між тим тут нема нічого безглуздного для тих, хто розуміє все просто. Це значить! бог усю тварину зробив символами своєї слави, а особливо немов-би портретом своїм день суботній — цей найяснійший палац заспокоєння, спокій спокою. Далі Сковорода переходить до тлумачення семилампадного свічника, жертви Авраамової, семи хлібів і т. и. Головний розум біблії — початок. Усе знати неможливо. Та й коли-б усе відкрилося, зникло-б здивування, з'явилась-би нудьга та сум. Коли чого не розумієш, закричи з Варухом: який великий дім божий. Між иншими фігурами Мойсей позичив у єгипетських жерців і образ змія, що ознаймує божу премудрість. Відціля і вся біблія може бути названа змієм. Зітре змієві голову — сонце, жінка мати й діва, що народжує приняте від бога зерно вічности. Таким робом, біблію можна назвати поемою. Вона подібна Селені, Алквівіядській іконі, що на вигляд була забавкою, а в середині ховала божу величність. Іспитайте писання.
Другий біблейний трактат називається так: „Книжечка о чтенії священного писанія, нареченная „жена Лотова“. Проходити велике та широке море світа цього треба під керовництвом проводарів, апостоли та правдиві богослови — це те-ж саме. Такії — Василь Великий, Іван Златоуст, Григорій Назіянзин, Амвросій, Ієроним, Августин, папа Григорій Великий і до них подібні. Вони могли з апостолом Павлом сказати про себе: „ми вже розум Христів маємо“. Богословіє вчить самих таємних в душі думок. Богословіє є ніщо инше, як знищення злих думок. А засобами до цього є любов, любов — це початок у всьому. Як їжа, так і наука не дійсні від нелюбимого. Тому з вищезгаданих треба вбібрати для себе одного, що подобається більш за инших, познайомившись трохи зо всіма або з де-якими з них. У всіх їх гарний, але різний смак. Приступаючи до цих небесних письменників, треба попереду звільнитися від пануючих серед суспільства думок, подібно до того, як Ізраїль нічого не взяв від зруйнованого Єрихона, а коли що й взяв, за те був покараний. Однак тому що, як мовив блаженний Августин, не тільки у світських ділах, але і в самому раю слова божого поховані тенета нечистого, то потрібна особлива обережність і при читанні святого письма. Ось ці тенета: сріблолюбство, честолюбство, пристрастелюбство, пиха. Читаємо про ревнощі їм та гостримо ножа на ближнього. Зачувши про хворобу Ієзекіїля, дратуємо в собі жах смерти та наше суєвірство. Багацьтво Іовлеве робить нас жадібними, а Авраамове благородство робить нас чваньками. Лазареве воскресіння, прозріння сліпих, уздоровлення несамовитих зовсім нас перетворює у „плотомудрствующу худобу“. Це
