він говорить. „обновив“ свою працю[1] 1766 р. було складено й його дві проповіді, що становили вступ до курсу, коли він кинув педагогічну діяльність у Харківському колегіумі та присвятив себе остаточно манівництву, як „учитель народній“ він мав змогу віддатися своїм філософським думкам серед тиші самотніх пасік. Сковорода почав тепер писати серйозні філософсько-богословські трактати. Першим або, як каже Сковорода, першородним його твором такого характеру є „Наркис или расуждение о самопознании“. „Це є син мій первородний. Народився в сьомому десятку віка цього“, говорить про нього Григорий Савич[2] „Коло Харкова, пише Ковалинський, є місце, що зветься Гужвинське і належить дідичам Земборським. Їх любив він (Сковорода) за доброзичливість їхню. Воно вкрите похмурим лісом, в середині якого є пасіка з одною хатиною. Тут оселився Григорій, ховаючись від розмов житейських та злих наклепів духовенства[3]. Обидві звістки, як бачимо, сходяться. Тому треба додати, що Наркиса Сковорода написав в кінці 60-х років XVIII віку. Ось серед яких умов почав свою філософську діяльність Сковорода. За вчений кабінет йому була хатина, що стояла край пасіки, тишу цього кутка порушувало тільки дзижчання бжіл та згуки його власної флейти, вся його книгозбірня складалася з біблії і, можливе, де-яких улюблених класичних авторів на слав'янській, латинській та грецькій мові; їжа була проста, селянська, навіть папір, що на ньому він писав трактат, цілком відловідав усій цій обстанові. Ми маємо в своїх руках написаний Сковородою в пасіці у Земборських первотвір його трактату: це кілька зшитків, написаних на грубому різноманітному сірому та синюватому папері. Працював Г. С. Сковорода майже виключно в літку: „Спішимо витворити, пише він у листі до свящ. Правицького, поки є час, бо наступає — вірніше стоїть коло дверей — ворожа музам зіма. Незабаром треба буде вже не писати, а руки гріти“[4]. Умови праці трохи з'ясовують нам і самий характер творів Сковороди — це є свідком їхньої самостійности, Сковорода при таких умовах не міг робити виписок з творів инших письменників, а спирався з одного боку на біблію (своє головне джерело), а з другого на наслідки власних міркувань. Він дійсно філософствував, у справжньому розумінні цього слова. І так писав він не одного Наркиса, а більшість своїх філософських творів, як-що не всі. Тут же таки, між иншим, у Земборських він писав і другий свій твір на тему про самоспізнання — Асхань. „Десять верстов від Харкова, пише,
Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/244
Ця сторінка вичитана
