В одному з своїх творів — сатиричній пісні — „Усякому городу нрав і права“, Сковорода малює гостро негативними рисами ввесь сучасний побутовий устрій життя — і цікаво, що саме ця пісня, хоч і морально-філософського характеру, але дуже просто написана, так була вподобалася тодішньому суспільству (її співали під акомпанімент бандури, музику написав сам Сковорода), що зберіглася й до наших часів у репертуарі народніх рапсодів-кобзарів.
„Петр — для чинов углы панские трет“, тобто бажає одержати ранги згідно з тільки-що встановленою тоді на Україні Петровською табеллю про ранги, щоб, таким чином, стати справжнім паном; саме тоді стати урядовцем якимсь, бути своїм серед бюрократії, було палкою мрією кожного нащадка козацької старшини, переіменованої тепер у громадянські та військові російські чини; найкращим засобом не пасти задніх у цій гонитві за чинами була не служба, що відповідала-б покликанню, нахилу та здатностям (чому навчав Сковорода), але панський передпокій. „Федька купец при аршине все лжет“. На Україні саме в цей час почала утворюватися купецька класа, переважно, з приїзджого великоросійського купецтва. Слобідська Україна ставала на шлях розвитку торгового капіталізму з її ярмарками та постійною торговлею. „Тот строит дом свой на новый манер“. У цей час почала зникати стародавня простота побуту, багаті люди захопилися будівництвом по новій моді будинків і по містах, і по поміщицьких садибах. „Тот все в процентах: пожалуй, поверь!“ Кредит, відсотки, лихварство було наслідком грошового господарства на Україні. „Тот непрестанно стягает грунта“. Оце стягання ґрунтів є характерною властивостю тієї доби з її надзвичайно розвиненим поміщицьким дворянським землеволодінням. „Сей иностранны заводит скота“. Розвиток тонкововного вівчарства на Слобідській Україні також становить характерну особливість поміщицького господарства тієї доби, він спричинився й до розвитку торгівлі вовною на місцевих ярмарках. „Те формируют на ловлю собак“. Полювання з собаками, як спорт та розвага, стало також однією з характерних ознак тодішнього побуту. „Сих шумит дом от гостей, как кабак“. Піяцтво та веселе розкішне життя, постійні гості, невпинні бенкети — так розкошувало тодішнє панство на копійки, зароблені гіркою працею підданних. „Строит на свой тон приказный права“. Коли на Україні було встановлено нові губерніяльні установи, всевладним представником права став приказний, тоб-то представник владної бюрократії, що його служила генеологія йшла аж від под'ячого Московських приказів. „С диспут студенту трещит голова“ — натяк на ті диспути,
