Колегіумі, хоч вони увійшли у зміст инших його творів; — листи та спогади про Сковороду дідів та бабів, записані самим І. І. Срезневським. Усіма цими документами І. І. Срезневський, можно сказати, цілком не скористувався в своїх друкованих статтях, але вони є красномовним свідоцтвом його серйозного та сумлінного відношення до матеріялу. Звідци робиться зрозумілим і в високій мірі негативний погляд його на Хіждеу; між иншим в одному зошиті Ізмаїла Івановича залишилися його примітки, де доводиться, як Хіждеу відміняв текст первотворів Сковороди. Само собою розуміється, що до записів самого Ізм. Ів. Срезневського ми можемо поставитися з повним довір'ям. Вс. Ізм. Срезневський надрукував в „Изв. Рос. Акад. Н. за 1919 рік: замітку“. „Из украинской скарбницы“ Ізм. Ів. Срезневського де пише: „из всех деятелей старой Украины Г. С. Сковорода привлекал к себе наибольшее внимание І. І. Срезневского. Как видно из сохранившихся в его архиве ответных писем разных лиц он с целью разысканія матеріалов, касающихся Сковороды, входил в сношеніе с людьми, знавшими его лично, или с теми кто от своих родных или знакомых мог узнать о нем какіе нибудь сведенія“. В архиві І. І. Срезневського є невиданий твір Сковороди, який починається словами „Законы силою влекут… є і лист його до невідомого в копії Срезневського, що починається так: Отче і брате і друже. Далі цілком надруковані спогади дідів і бабів про Сковороду (у мене надруковані по рукописній копії Всев. Ізм. Срезневського), цікава теж замітка Ізм. Ів. Срезневського, яка містить у собі його характеристику старчика.
Від Л. П. Тамари ми одержали 5 великих фоліянтів, заведених у міцні шкіряні обкладинки, а на спинці їх одбито: „Сочиненія Григорія Сковороди“, Про те, що у родинному архиві Тамари є рукописі Сковороди, повідомляв ще Аскоченський і, очевидно, це ті самі 5 томів, що були мені надіслані. Але вони не мають в свойому змістові, а ні Асхані, а ні Наркіса, а ні якогось иншого твору Сковороди, й помилково вважаються за його твори.
Крім того, ще де-котрі особи подали мені листами відомості про Г. С. Сковороду — його життя й твори — П. Шаховський, що збирав матеріяли до життєпису Гілярова, П. Мартинович та Ст. Д. Ніс. З листа Шаховського видно, що небіжчик Гіляров у 50-х роках XIX ст. коли був московським цензором, цікавився з наукового боку творами Г. С. Сковороди й, як видно з листа його до архиманд. Веніямина (потім єпископа Ризького) від 11 серпня 1859 р., „обробляв чужий твір про Сковороду, що лежав у нього вже півтора роки“. Виникає питання, що це за твір? Але на це питання можна одповісти тільки наздогад. Можливо,
