Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/215

Але крім цьго, в тому-ж Рум'янцівському музею виявився ще збірник його листів та списки де-яких його творів. Збірничок написано в невеличкім зшитку почерком кінця XVIII в. певно що в Острогожську (Вороніжчина), як видно з опису наступного рукопису й містить в собі 10 листів Гр. Савича та має такий заголовок: 1785. Письма Григорія Савича Сковороды к приятелям“. Це список, зроблений для себе прихильником Сковороди, що переписав для себе-ж, крім того, й його Харківські байки (це видно з порівняння цих двох рукописів). В кінці рукопису „Харківських байок“ зроблено приписку, з означенням місця й часу написання: „кінець 795 р. февраля 25. Острогожск“. Потім на останній сторінці заміщено листа Сковороди до невідомого з Гусинки 1792 р. Усіх списків творів Сковороди в музею вказано крім Харківських байок. Ось вони: 1) Діалог, имя ему — Потоп Зміин 1791 р. августа 16 дня. На обгортці читається такий напис: „Это автограф сочинения Гр. Сав. Сковороды, по свидетельству В. Н. Каразина, видевшаго его у меня в 1820 г. в М.“. Гадаємо, що ця приписка Погодина, що був у гарних відносинах з В. Н. Каразиним та зносився з ним взагалі з приводу різних рукописів. З огляду на почерк ми також гадаємо, що це є автограф Гр. Сав. Сковороди. В кінці рукопису на чистій сторінці є надзвичайно цікава приписка иншим почерком, (вражіння читача од цього твору); 2) Список з твору Гр. Сав. Сковороди „О природе“, переписаний 1802 р. 1 липня М. Л-м; належав він Іванові Любицькому, як видно з його підпису від 30 листопаду 1826 р. а потім проф. Ф. І. Буслаєву (№ 1657). Це є не що инше, як Алфавит мира; заголовок же „О природе“ треба розуміти в тому значінні, що він містить в собі міркування про природні нахили людини. З початку його заміщено духовну пісню, складену 1761 р. про те, що кінцем життя нашого є супокій, а провідником до нього — бог, та про людські різнодоріжжя — „О жизнь безпечна й драгій покою“… Твору „Дружескій разговор о душевном мире“ є де-кілька списків: № 847 — неповний, № 764 — повний, що носить ще назву „Кольцо“ є більш поширеною редакцією од тої, що знаходиться в Церковно-археолог. музеї Київ. Дух. Академії; ця поширена редакція відповідає друкованому виданню 1837 р.; на початку її — присвята, лист до Тев'яшова, що починається так: „идут к вам два разговора, жаждущіе вашего лицезренія, удостойте их своего пріятія“… Самий трактат починається так: „Перестаньте, пожалуйста дорогіе гости мои. Пожалуйста, перестаньте шуметь“… Тут же 3-й список (на 28 четвертинках), початок його такий: „Правду говоришь; однако я слыхал, что нигде нет столько забав и веселостей, как в Париже да в Венеціи“…