Це тобі подарунок, друже. Ти, що плаваєш у повітрі, прийми мою працю, що парить у височині, Еродія. Най буде для тебе ця плетениця верцадлом мого серця та пам'яттю про нашу дружбу за останні роки. Ти-ж батько та сам виховуєш своїх пташенят. А я твій друг, що приніс тобі цю плетеницю. В ній ти знайдеш для молодого розуму своїх вихованців хліб, який зміцнить серце. Посій в них зерно тієї думки, що серед вас живе, щось дивовижне, незрозуміле, чудне та славетне. Взнавши з часом це хатнє своє благо та захопившись його чудовою добротою, вони не почнуть скажено та всупереч розуму бігати за суєтою світа, тому що серце наше може задовольнитися тільки самим собою і тільки тоді в ньому засяє вічна весна радости. Коли ти виховаєш таке серце у своїх пташенят, то будеш для них справжнім, сугубим батьком, а твої діти — щирими, вдячними благочестивими та задовольненими собою Еродіями[1]. Свою причту „Убогий Жайворонок“, присвячену також вихованню, Г. С. Сковорода подарував з присвятою Ф. І. Діському. Цей юнак був, напевне, син Куп'янського попа. В листі до нього Г. С. Сковорода пише: „Життя наше — це невпинна подорож по морю, по океану, по якому небагато щасливих плаває без шкоди. В подорожі цій багато скель та каміння, на островах його живуть сирени, в глибині кити, в повітрі — вітри, скрізь филі — пловці натикаються на каміння, їх приваблюють сирени, ковтають кити, затримують вітри, вони пуринають у хвилі. Скелі — це невдачі, сирени — облесливі друзі, кити — пристрасти, вітри — несподіване лихо, хвилі — люди та суєта життьова. Твій батько Іван 1762 року у Куп'янську, вперше мене зобачивши, полюбив мене. Зачувцши моє ім'я, вискочив з хати, коли догнав мене, то почав мовчки дивитися мені в обличчя, не мов бажаючи глянути мені в душу, та дивився таким любим поглядом, що й тепер у верцадлі моєї пам'яти я живо уявляю його. Немов-би дух його, ще до народження твого, передбачав, що я тобі, друже, буду корисним. Бачиш, як далеко передбачає симпатія, ось тепер-же, що він передбачав, здійснюється. Прийми, друже, від мене цю невеличку науку. Дарую тобі „Убогого“ свого „Жайворонка“. Він тобі заспіває і зімою не в клітці, а в твоєму серці і допоможе тобі трохи рятуватися від хитрого ловця — від лукавого світу цього. Не спить ловець. Будь на варті й т. и. Помилка — мати нещастя. Не обурюйся, що я назвав тетерева Фридриком: всю Малоросію Великоросія зве тетеревами. Тетерев — птиця дурна, але-ж не зла. Однак, не той дурний, хто чогось не знає (ще не народився,
- ↑ Собр. Сочин. Г. С. Сковороди під ред. Вол. Бонч-Бруєвича I, стр. 459–461.
