спростовує і обвинувачення в маніхействі і наводить, як то є в його звичці до високої іронії, виразні та переконуючі приклади. „Всяка отрава, та трунки, писав він, корисні, але треба брати на увагу час та місце і було-б дуже сумно та чудно, коли-б хто дав дитині, що лежить в колисці, соску з оцетом, а 8-літньому хлопцеві чарку міцної горілки“. Про пошану Андр. Ів. Ковалинського до Г. С. Сковороди свідчить один лист (від 2-го квітня 1794 р., в якому він пише: „з листа вашого до Г. С. Сковороди бачу, що ви мене забули, але моя прихильність до вас та щира любов ніколи не зменшиться, чому висловлюю вам та вашій родині пошану та бажаю від всього серця здоровля та душевного спокою. Благословенний старець Сковорода, зморений хворобами, почав трохи видужувати і тутешній маляр зняв з нього портрета, якого я вам надішлю з українським гостинцем домашнім, тільки не знаю куди вам адресувати, прохаю про це мене повідомити“.
Зберігся один цікавий лист Сковороди до Нам. Ворон. А. К. Черткова[1]. Він свідчить про його душевну доброту.
„Милосердний господине! Пишу к вам про нашего ближняго. Сей ветхозаконник Аверкій ищет хлеба. А слух добрыя вашея славы к вам его направил. Аще правда благословит и сила довлеет, помогите ему. Аще есть достоин, помогите ему ради его. Аще недостоин, помогите ему ради вас самих. Вы ведь родилися на то, чтобы дождить на злыя и на благія. Вашего имени и всего благословенного рода вашего учитель старец Григ. Сковорода. 1788, из села Гусинки, июня 10.
Так Г. С. Сковорода звязував своєю особою своїх друзів — друзі Сковороди ставили друзями один одного. На Андр. Ів. Ковалинського він гарно впливав, трохи втихомірюючи його запальний характер.
Згаданими особами не обмежилося коло друзів Гр. Савича Сковороди серед тодішнього дворянства — їх було дуже багато і на всіх їх мав свій гарний вплив старчих Сковорода. Вже Гр. П. Данилевський зазначив силу громадського впливу Сковороди, сказавши, що він до певної міри підготував ґрунт для відкриття Харківського університету. Я надрукував реєстр ініціятивної групи слобідсько-українського дворянства, що підписалося не на 400 тисяч, а на цілий мільйон для цієї мети. Серед цих десяти осіб ми знаходимо трьох Квіток, — Георгія, Дмитра та Федора, Шидловського, Петра Ковалевсього. Останній син друга Сковороди Андрія Ів. Ковалевського, у якого той жив та помер. Пам'ять про Г. С. Сковороду свято шанувалася
- ↑ Сообщено Л. Б. Вейнбергом (Русск. Стар., 1981, авг., 403).
