Сковороди й полюбив їх; це дало йому можливість краще зрозуміти його особисту вдачу й полюбити його серце. Ентузіяст-філософ найшов в особі В. Ерна ентузіяста-життєписця й цінителя. Правда, в особі та творах (Сковороди Ерн добачає сполучення великого й стихійного козацького, що від нього він не міг цілком звільнитися. На мою думку, Вол. Ерн тут занадто захоплюється своєю антитезою й перебільшує її, як в один, так і в другий бік, переоцінюючи иноді того й другого. Яскравий вираз найшло це в остаточному синтезі, де говориться: „Сковорода чудовий специфічною красою примітиву, чарами споєднання геніяльности з наївною ціломудреною скутістю культурних форм, і ця краса, як неповторювана, назавжди лишиться за ним“ (ст. 349). Розвитком цих загальних засад є окрема оцінка поодиночних проявів його світогляду особистої вдачі й діяльности.
У всякому разі треба визнати, що оцінка особи Сковороди в міру поглиблення знання її, підносилася й знайшла собі чи не найяскравіший вияв що до позитивної оцінки у фахівця-філософа Вол. Ерна.
Розвідка Вол. Ерна викликала спеціяльну статтю акад. М. Ф. Сумцова[1], де він суворо виступає проти думки В. Ерна про відокремленість Г. С. Сковороди від українського народу й літературних форм його письменства. Він наводить уривки з Ерна, з яких видно, як високо ставив Сковороду серед стародавніх грецьких і европейських філософів, нагадуючи тут і про Сократа, і про Бруно, і про Декарта й кажучи: „по страстному стремлению к истине, не отступающему перед радикальной ломкой своей жизни, не боящемуся суровостей и лишений тридцатилетнего скитания и нищенства, фигура Сковороды — одна из самых замечательных на протяжении всей истории человеческой мысли и жизнь его есть одна из тех редких, чистых и благородных жизней, которыми по справедливости может гордиться человечество“. Так гаряче, каже М. Ф. Сумцов, Ерн поважає та виславляє Сковороду, і, зрозуміло, здається, що він хоч трохи звернув увагу на той край і ту школу, де родився й учився Сковорода. І що-ж? Про стару українську школу нема нічогісінько, а про український нарід автор наплів такої нісенітниці, що жаль бере, що автор виявився тут таким неосвіченим та нездатним, сором за ту російську науку, що може давати до того знівечені наукові овочі. Але послухаймо самого Ерна. „Некультурность (?) почти бродячего (!!) населения, не забывшего еще свою давнюю склонность к приключениям (?), только что начичающего оседать (?), создается, сочетается с изобилием
- ↑ Сковорода и Ерн („Літ.-наук. вісник“ 1918, кн. I, стор. 41–49)
