Така семантика Франкових перифраз зумовлює і характер їх складників. Це, з одного боку, складники традиційних перифраз типу море, поле, океан, перли, посланці, герої, діти, дні та ін., з якими цей, за його словами, «щасливо обдарований психологічний крез і копач захованих скарбів»[1] створює яскраві перифрастичні характеристики зовсім інших явищ. Пор.: воздушные поля (Княжнін), поле небесное (Жуковський), поле эфирное (А. Глебов) — небо і загальних питань море синє, океан щоденщини й застою, політичне поле, економічне поле.
Слідом за Т. Г. Шевченком, у якого І. Я. Франко відзначає вживання «силоміць зчіплених асоціацій», «щоб викликати в душі занепокоєння, напруження»[2], поет часом будує свої перифрази з традиційним стрижневим словом на неприродних асоціаціях, досягаючи при цьому найсильнішого ефекту. Приєднавши до стрижневого слова герої два несумісні с точки зору асоціативного мислення поняття будуари i Панама, створивши за фразеологічним кліше (герой Полтави, герої Шинки, герої Плевни) фразовий неологізм герої будуарів і Панами. Франко піддає нищівній критиці новітнє панство, що піднімалось по ієрархічній драбині, не гребуючи шахрайством (будівництво Панамського каналу) та покровительством впливових коханок.
Руйнування традиційних семантичних моделей перифраз здійснюється з другого боку, шляхом введення до їх складу просторічних лексем чи лексем негативного влану — тенденція, властива вже поезії Т. Г. Шевченка. Простежимо це явище на прикладі перифрастичних характеристик панів і царів у поезії Т. Г. Шевченка: кати вінчикі, всесвітні шинкарі, криваві шинкарі і в І. Я. Франка: зрада у порфірі — царі, кат у фраку — пани.
В ролі складників перифрастичних виразів у І. Я. Франка вживається наукова і термінологічна лексика — явище, започатковане в українській поезії Франком, і, як засвідчує сучасна радянська поезія, досить перспективне[3]. Це такі стрижневі слова перифраз, як фонд, цивілізація, кондуктор, апартаменти (пор.: щастя фонд залізний, апартаменти державні — тюрма, цивілізація, обернена вверх пнем, — корчма; поїзду кондуктор — бог). Ще частіше лексеми такого типу вживаються як неузгодженні кваліфікуючі означення в складі іменних перифраз: ланцюг традиції; в вік електрики й реклами: матер'ялізму кайдани; культури кріпость, цивілізації тривкий опліт — бундючна самооцінка панського палацу.
При аналізі перифраз Франкової поезії не можна не зупинитись на їх синоніміці. Синонімічність перифраз простежується в межах однієї і різних семантичних моделей. Уявлення про тюрму як приміщення створюють три слова: дім, гніздо і апартаменти. Семантика перифрази з нейтральним стрижневим словом дім забезпечується кваліфікуючими означеннями: в'язенний дім; дім плачу, і смутку, і зітхання; дім горя і печалі. Стрижневе слово гніздо поряд з іншими значеннями має значення: «місце, де збираються з злочинними та іншими недобрими намірами»[4], отже, поняття «оселя зла» це посилюється кваліфікуючим означенням
- ↑ Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості. Львів, 1961, c. 54, 61.
- ↑ Там же.
- ↑ Див.: Свашенко А. О. Науково-технічна термінологія як елемент перифраз у сучасній українській радянській поезії: Тези республіканської конференції з проблеми науково-технічний прогрес і мова». Житомир, 1976, с. 132—133.
- ↑ Словник української мови: В 11-ти т. К., 1971, т. 2, с. 95.
