Черезз ампліфікаційну однорідність, витворену нагромадженням взаємозв'язаних за смислом дієслів, досягається повнота конкретизації образного змісту — характеристика головного героя твору. Водночас увесь ампліфікаційний ряд із смисловою системністю значень дієслівних форм зумовлює й пояснює значеня виділеного через хіазм слова живе: саме в діях, названих дієсловами, смисл існування вічного революціонера. Отже, нагромадження дієслів є, власне, нагромадженням смислів, поданих як єдність у різноманітності. А тим об'єднуючим у єдину систему смислом є всеперемагаюча і всезавойовуюча сила революційного наступу.
Змальовуючи всеперемагаючу ходу пролетарської революції, поет розкриває її як рух від попереднього до сучасного. Розгортання асоціативних зв'язків минулого з теперішнім органічно передається часовими формами дієслова. Думка про давність революційного виступу, про віднесення його у план минулого виражається формами минулого часу дієслова, а факт реалізації цієї дії —— формою доконаного виду:
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився…
Ця думка підтримується вживанням кількісного числівника тисяча у функції неозначеного для позначення великої невизначеної кількості (років існування революційного руху). Метафоричне значення слова тисяча сприймається через призму прямого і спирається на нього, але не збігається з ним: тисяча — це настільки велика кількість, що конкретизувати її у певному числі неможливо, уявлення про таку кількість не пов'язується з уявленням про певне конкретне число.
Думка про революційні події як конкретний фактор сучасності, до якого мають чи можуть мати стосунок і зайняти своє місце в ньому і автор, і читач, знаходить втілення у формах теперішнього часу:
І о власній силі йде,
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє:
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою,
Міліони радо йдуть.
Поет ще раз звертається до вживання кількісного числівника в ролі неозначеного — міліон, а функція субстантивного слова надає йому конкретно-ситуаційного значення: міліони - це значить незліченна кількість борців за волю (тому не перемогти вони не можуть). Порівняння мов трубою наповнює слуховим враженням семантику слова зве і забезпечує як «відгук» на нього розвиток образного змісту в дієслові йде і тому розширює семантичні межі обох дієслів, розвиває в них суспільні асоціації.
Наступна, третя строфа переносить смисловий центр на таку ситуацію, як місце, де виявляє себе вічний революціонер, середовище, в якому він активізується. І тут поет знов вдається до ви-
