АТАІР—АТЕНИ
Атаір, Альтаір, (араб.) найясніша зірка в громаді Орла, гл. Всесвіт. Атак(а), (фр.) наступ, удар, напад; у мед. припадок (нервовий), приступ (пр. божевілля). Атакама (Atacama), пустиня в Півд. Америці, обіймає півн. частішу Чілі. Багатство мінералів: золото, срібло, мідь, салітра. Атаксія, (гр.) забурення руху, що полягає на хибнім співділанню чинності м'язів, яке є конечне при кожному руху. Аталанта, гр. перекази відрізняють А., дочку Схенея з Беотії, дружину Гіппомена, від А., доньки Іаса з Аркадії, дружини Міланіона, учасниціі Каледонських ловів і походу Аргонавтів (римляни не розрізняли цих обох А.). Перемагала всіх женихів у бігу наввипередки, поки не переміг її Гіппомен (Міланіон) підступом, кинувши наперед неї золоті яблока, дарунок Афродіти, котрі вона підіймає й таким робом програє боротьбу. Аталеа (Attalea), півд. ам. пальма, достарчає волокон до щіток. Лушпин з її горіхів під назвою „лісбонський кокосовий горіх“ уживають до токарських виробів. Атаман, гл. Отаман. Атамас, в гр. мітології чоловік Нефелі й батько Фрікса і Гелі. Атанасій, 1) А. св. (296—372), архієпископ александрійський, поборював аріянство. Писав твори апологетичні, догматично-полемічні, догматично-історичні, екзегетичні, морального характеру й послання, один з найславніших отців церкви; 2) А. Кальнофойський, гл. Кальнофойський, 3) А. Мніх, невідомий ближче письменник, пояснював „Посланіє“ митр. Клима Смолятича (з пол. XII. в.), котрий ставав в обороні вищого рівня освіти і солідного богословського підготовання письменників. Атанасійський символ, (Symbolicum quicumque) визнання віри, яке містить науку про Пресв. Трійцю й вочоловічення Сина Божого. Атанасія, (гр.) безсмертність. Атанацкович Богобой, серб. письм, (1816—58), писав романи („Два ідоли“ й ін.). Атапа, в стані Ейове (Jowa), З.Д.А., комуністична громада, заснована рел. сектою, що в 40. pp. XIX. в. за почином Хрістіяна Меца вимандрувала з півд. Німеччини до Америки. Атараксія, (гр.) спокій, рівновага духа, прикмета, що цінилася дуже високо у старинних скептиків. Аташе́, (фр. attaché) урядовець амбасади, посольства. Атбара, останній, найбільше на північ висунений доплив Ніла, 1270 км. довж. Атву́д (Atwood) Джордж, англ. фізик (1745—1807). Винайшов прилад для вивчення закону падання тіл від тягару, т. зв. Атвудову машину. Атеїзм, (гр.) безбожність, заперечування існування Бога. |
Атеїст, (гр.) той, що не вірить у Бога, безбожник, безвірник. Атей, скитський цар у пол. IV. в. до Хр., володів краями від Дунаю до Озівського моря, вів боротьбу з гр. колоніями над Чорним морем, поляг у війні з Филипом Македонським. Ателлана, старорим. народня комедія, названа від оскійського міста Ателли, зі сталими сміхунами: Мак, лакомий блазень, Букко, губань, пажерливий балакун, Пап, скупий і самопевний та раз-у-раз обдурюваний дідок, і Досен, пронозуватий дурисвіт. — Спершу ця комедія мала характер імровізації, більш-менш у часах Сулли вона перейшла у літературу (головними представниками цього роду драми були Помпоній з Бононії і Новій б. 90 до Хр.). Ательє, (фр.) мист. робітня з боковим або горішнім освітленням від півночі; загалом робітня. Ательська культура, гл. Палеоліт. А те́мпера, (лат.) спосіб середньовічнього малювання красками, які до часу придумання олійних красок; „темперовано“ клеєм, яєшним білком, фіґовим молоком і подібними в'яжучими річовинами. А темпо, (іт.) назад, у тім самім темпі (муз.). Атена, з прізвищем „Паллада“, гр. богиня, зрівняна з рим. Мінервою, улюблена донька Зевса, по пізнішому переказу вийшла з його голови, довічня діва, втілення людського розуму, опікунка наук і мистецтв, промислу та ремесел, передовсім жіночих робіт, одначе й богиня війни та заступниця лицарів. Гол. осідком її культу було місто Атени. Присвячені їй були: сова, вуж (гадина) та оливне дерево. Атенаїда (Athenais), жінка рим. цісаря Теодосія II., славна з краси й освіти, †460. Атеней Могилянський, науковий гурток київського митр. Петра Могили (Косів, Козловський та ін.). Атенеум, храм Атени; у римлян: А. установа заснована ціс. Гадріяном б. 135 по Хр. для наукових дослідів, передовсім поезії й реторики, вища школа. Атени, (тепер Атіни), столиця Греції, 450.000 меш.; з передмістями Пірей, Йонім, Кокгнік та ін. — 1,000.000 меш. Нинішні А. є великим модерним містом, осередком новітнього гр. життя. Сильно зросло в останніх десятиліттях; в 1830 мало ще 30.000 меш. Найстаршою частиною міста є замок Акрополь, де заховалися найкращі памятки гр. |
